Скульптура як спосіб життя
Оксана Ременяка, кандидат мистецтвознавства

… Зараз скульптор, разом зі своїми однодумцями, втілює в життя ще одну мрію - пам'ятник Тарасові Бульбі в Дубному. Історія цього старовинного волинського міста пов'язана зі славетними іменами князів Острозьких, Любомирських, Заславських, Сангушків... Проте ніхто не увіковічнив Дубно так, як Геніальний Микола Гоголь, котрий обрав його місцем дії у повісті "Тарас Бульба". Сьогодні словесний ряд "Дубно - Гоголь - Тарас Бульба" - це своєрідна асо-ціативна норма, без якої не мислиться історичний контекст міста. Тому цілком логічна і зрозуміла ініціатива директора Державного історико-культурного заповідника "Дубенський замок" Петра Смоліна - створити борцям за волю і незалежність Украї-ни пам'ятник, образне рішення якого було б пов'язане з головним героєм повісти Го-голя "Тарас Бульба". Авторами пам'ятника, крім Володимира Шолудька, є його друзі - Стефан Загайкевич та Юрій Козерадський, абсоль-венти Національної академії мистецтва та архітектури, учні народного художника, академіка Василя Бородая. Цей творчий тріумвірат злагоджений і чіткий, усі вони мають добру скульптурну школу та досконало володіють фахом, завжди керуються засадами професійної чести.
Пам'ятник - похідне від слова "пам'ять", а саме вона робить юрбу народом, територію - державою, це саме та структурна основа культурного середовища, що не дозволяє деформувати і спотворювати історію. Тому перед скульпторами лежить велика відповідальність, адже вони формують ланку, яка з'єднує минуле з майбутнім, засновують естетичний базис, причетні до становлення культурного коду нації.
Тарас Бульба у геніального Гоголя - втілення "вільних думок легковажного народу... Споконвічна потреба боронити свій край від трьох різношерстих націй, постійна готовність до відсічі, - усе це надавало величі, якогось вільного, широкого розмаху звитягам синів України і гартувало незламність духу. Ця незламність увійшла в плоть і кров Тараса Бульби". Саме таким бачив літературний образ Тараса Бульби видатний письменник, таким прагнуть увіковічнити його скульптори. За задумом авторів пам'ятника - це кінна скульптура на гранітному постаменті. Постать вершника витримана у чітких пропорціях до всього монументу. Вона вирішена узагальнено, проте не позбавлена яскравих, вишуканих деталей, що спонукають глядача споглядати і концентрувати увагу. Фіґура коня подана цілісною пластичною масою, всі частини якої виступають у підпорядкованій взаємодії. Майстерно передана анатомічна будова огира - його напружені м'язи творять своєрідний ритмічний візерунок, у гармонії з динамічними, детально проліпленими вихрами гриви. Вражає розмірена узгодженість рухів коня й вершника - динамічні, надзвичайно фактурні драперїї одягу козака, як прояв його внутрішньої сили, чітко співвідносяться з напруженою поставою коня, що неначе завмер у передчутті бою. Напружено вигнута шия коня з головою, опущеною на мить, проте готовою піднятись для войовничого герцю, - контраст, своєрідна противага до витягнутої струною постаті вершника. Його підняті руки готові вихопити шаблю з піхов - і це найвища точка композиції, її кульмінація, завершальний акорд. Стрій вершника динамічно розвівається за спиною, підкреслюючи стрімкий порух торсу. Адже рух - це перехід від одного стану до іншого, і перед мистцями стоїть завдання неймовірної складности - перетворити спокій у рух, у споконвічне прагнення людини до поступу вгору і вперед, до перемоги. Горизонталь не порушує загальної вертикалі композиції, а навпаки - підкреслює її, гармонізує і врівноважує.
Постать вершника з чітко карбованою лінією силуету - динамічна і надзвичайно виразна. Вишукані деталі одягу козака та збруї коня продумані до найдрібніших нюансів. Вони виступають своєрідним орнаментальним тлом, створюють піднесено-романтичний настрій, надаючи пам'ятнику урочистости. Автори обрали верти-
кальне вирішення композиції монументу, і всі деталі образного втілення чітко підпорядковані меті.
Експресія, якою пронизана ідея пам'ятника, не порушує принципів монолітносте композиції, не грішить надмірною патетикою, подрібненістю та зайвою деталізацією: почуття міри і стилю, бездоганне володіння засобами пластики - це прикметна риса творчої манери авторів монументу.


Уривок статті із журналу "Артанія", №3 2009р.